Фокус із Глядєловим, фільм про Ткаченка та хеппі-енд після ПТСР

Телефільми плюс дебюти мінус кіно досвідчених авторів. Чим цікаві проєкти документальних стрічок, що змагалися в 15-му конкурсному відборі Держкіно. Бонус: враження від презентацій

Якщо вам близькі документальні фільми, рано чи пізно ви почуєте про пітчинги Держкіно. І, мабуть, більшість із вас уявляє їх приблизно так:

Титр  «Глядєлов».

Триває презентація у категорії  «В’язні сумління. Повнометражні неігрові фільми з обов’язковою умовою демонстрації в ефірі центральних телеканалів».

Творча група не применшує пафосу:  «Так, ми свідомі, що це вже 5-та стрічка про цього фотографа за підтримки Держкіно. У США, здається, стільки знімали хіба про місію NASA на Марсі…».

Запитання експерта: «Ми вже бачили, як фотографія може бути інструментом кіно. До прикладу, стрічка «Сіль землі». В окремих моментах трошечки маніпулює, все-таки, Вім Вендерс зі статичним зображенням, але я зараз не про це. Згодом, як вам цікаво можемо ще трохи полистуватися про Сальдаго. Обмін такими думками взаємозбагачує… Чи знайдете мене на фестивалі у кінотеатрі  «Київ».

А зараз власне, мене цікавить аспект  «Документальне кіно і документальна фотографія». Все-таки, це такі різні жанри. Як ви будете поєднувати чи, можливо, порівнювати їх? Дякую».

Творча група:  «Усі експерти з візуального мистецтва, до яких ми звернулися… Вони одностайні в тому, що варто заглибитися в контекст, у якому було зроблено знімки. Ми будемо це робити разом із людьми з портретів Олександра Глядєлова. Ми вже домовилися про зйомки, ось попередні контракти з ними.

Ми також маємо що сказати нового і для кіно. Ось слайди нашого спільного дослідження з Docudays UA та Українського інституту за грантової підтримки УКФ. 

Віктор Марущенко на наші питання уже не відгукнеться, на жаль. Але це нам нагадування: фільми про фотографів, про діячів, про Людей треба знімати за їхнього життя! Ми документалісти, ми маємо встигнути!».

Тривалі оплески.

Запитання експерта: «І все ж таки, це ваш дебютний повнометражний фільм. Чому ви гадаєте, що саме ви впораєтеся, що це буде важливе кіно? Дякую».

Творча група: «Ми були готові до цього питання. І як вам такий факт… Олександр Глядєлов сказав, що наша стрічка остання, якій він погодився присвятити час. У людини виставки, проєкти, герої. Часом він жартує, що в Україні вже став популярніший за Меган Маркл у штаті Каліфорнія, і це навіть створює для нього певні проблеми. Глядєлов має знімати. І він більше не згоден, не встигає за графіками дослідників. Йому не доведеш, що українське кіно зараз на підйомі, і навіть та ж Румунія нервово перебирає самокрутки, а Франція…».

Оплески.

На пітчингах Держкіно майже нічого цього не було. Творча група проекту «Глядєлов» іще не визначилася зі сценарієм чи баченням фільму. Дослідження теми дебютанти зазвичай не проводять.

Експертів цікавило, на чому саме фокус у фільмі та інші продюсерські питання.

Та й оплесками цього разу вітали тележурналіста старої гвардії Миколу Канішевського.

Як усе пройшло, можна переглянути на відео: день перший, день другий, презентація проєкту «Глядєлов». Або ж читайте далі докладніше.

                   

                        Надія є – на цікаві теми                                   

Перед конкурсним відбором частина кінематографістів висловила недовіру Держікно. Авторка «Документів» вирішила скласти власне враження про те, хто ж має шанс на найбільші бюджети на виробництво неігрових фільмів. В цій царині українське кіно має успіх та, рік за роком, переходить на якісно інший рівень. Зараз, після наслідків корона вірусу, виробництво таких фільмів переживає значні труднощі.

Проєкти документальні , які спонукали би бігти на інтерв’ю чи тримати кулаки за авторів, на цьому конкурсному відборі були у відчутній меншості. 

Склалося враження, що більшість учасників пітчингів пройшли виключно завдяки цікавим темам. Чи означає це автоматично, що у разі фінансової підтримки їхні роботи вразять світ? Вже було чимало прикладів, коли сама презентація і  готовий фільм справляли кардинально різні враження. 

Так чи інакше, на 15-му конкурсному відборі Держкіно,  шансів здобути державну підтримку для фільмів досвідчених документалістів не було.

У той час, коли, наприклад, в  міжнародному Українському інституті наголошують на важливості культурної дипломатії для національної безпеки, у пріорітеті Держкіно більше локальна глядацька аудиторія. Триває війна, і фільми про Україну потрібні. Чи стануть телевізійні роботи подіями у кіно?

Рівень учасників конкурсу лишив суперечливі враження. Значна частина авторів не змогли переконливо і змістовно презентувати проєкти. Деякі продюсери настільки невпевнено зачитали грамотні тексти презентацій з айфонів, що справили враження людей, які про кіно і говорити бояться.

Як і раніше, поза конкурсом лишається важливий етап роботи над фільмом якісна розробка теми, від чого наполовину залежить цінність роботи. Більшість із презентованих цього разу проєктів допускають можливість продумати сценарій. 

Про всяк випадок хочеться нагадати дебютантам, що у кіно зовсім не соромно залучати консультантів, редакторів, це можуть бути й зазначені в титрахексперти, що допоможуть із оцінкою, наприклад, мистецького явища чи подискутують щодо соціальної психології у ставленні до вуличних тварин.

Парад телефільмів

Найбільшою особливістю конкурсу став тематичний блок телефільмів до 30-річчя незалежності України. До нього увійшло 12 проєктів із середнім бюджетом 800 тисяч гривень.

Дві творчі групи зі змагання знялися.  «Мрійники», як оголосила продюсер Олена Юдашкіна (Алимова), через те, що уже мають фінансування. Команда  «Без міфів. Студентська Революція на граніті» не прийшла на пітчинг.

Тематично вшанувати незалежність пропонується фільмами про цю історичну подію та роботами на дотичну тематику від позитивної історії про завод  «Мотор Січ» до огляду етнотрадицій на прикладі тіста.

До першої категорії можна віднести роботу «30 років, як я розвалив Союз». У ній ідеться про свідка і уважного спостерігача тих подій, дисидента Дмитра Мазура. Разом із ним глядачеві пропонується ще раз поміркувати про ті часи. Якщо фільм Володимира Ілляшенка буде знято, він може зацікавити не тільки теле-, а й інтернет-аудиторію. 

Бюджет проєкту  «30 років, як я розвалив Союз»: 564 тис. 800 грн. Претендують на 100-відсоткове фінансування.

У протилежному напрямку рухаються автори стрічки «Пробудження нації», що позиціонують свій фільм як документально-публіцистично-просвітницький. Це жорсткий набір дат, хроніки і знакових подій новітньої історії України, починаючи з аварії на ЧАЕС. «Вузол», – кажуть про концепцію самі автори. 

Тізер дуже нагадав фільми телехроніки пострадянської доби. Наче і не було у документальному кіно періоду, коли кінорежисери стали сміливіше обходитися із прийомами та рішеннями. 

Зате авторів сучасної доби цікавить думка молоді, яку вони хочуть включити до майбутнього фільму.

Бюджет проєкту «Пробудження нації»: 790 400  грн. Творча група претендує на 100-відсоткове фінансування.

Цікавість викликали плани творчої групи «Етнофонія. Феномен українського багатоголосся» розповісти про традицію народного співу, яку нині розвиває молодь. 

Тема доречно співпала з успіхом  на  «Євробаченні» пісні  «Шум», із якою гурт Go_A посів п’яте місце.

Під час презентації експертів цікавить зовсім не пісня. Вони, як і на всіх пітчингах світу, розпитують, зокрема, чого цю роботу зніматиме не один оператор, а саме два. Все правильно: нащадки, які, у разі перемоги проєкту, дістануть «Етнофонію» з архівів, неодмінно проаналізують, чи не було завищено бюджет.

Бюджет проєкту «Етнофонія. Феномен українського багатоголосся»: 800 тис. грн. Творча група претендує на 100-відсоткове фінансування.

Ще один пісенний проєкт із цього напрямку конкурсу,  «Щедрик і Ко», про хорову капелу Олександра Кошиця, може, буде й цікавим фільмом. Але форма презентації викликала мігрень. Чиясь бадьора голова в кадрі, яку надовго увімкнули замість тізера, голосно й чітко розказала, що, як і за чим зніматиме  «злагоджена група». Захотілося втекти з трансляції, залізти під гамак і переглянути для душі Щедрик Сергія Маслобойщикова «Свій голос» . 

 «Розповідь презентера у кадрі», як зазначено у заявці, планується і у фільмі. Доручіть тій панянці стрічку про українську артилерію, і Україна відразу переможе в інформаційній війні.

Бюджет проєкту  «Щедрик і Ко», який планують знімати в Україні та Європі, становить 1 млн. грн. Творча група претендує на 100-відсоткове фінансування.

Гвіздком програми став проєкт фільму про молоді роки міністра Олександра Ткаченка. Також стрічка  «Перша трійка» оповість про ветеранів тележурналістики Миколу Канішевського та Леоніда Княжицького. Це має бути тепле позитивне телекіно. Принаймні, про темники, як розповіла творча група, не згадуватимуть. Та й Микола Канішевський, який завітав на презентацію, запевнив, що «все буде добре».

Чому до категорії фільмів про незалежність включено роботу, що має славити проолігархічне українське телебачення? Чому б і ні. 

Знімати фільми про медіа потрібно. Їх, власне, ніхто особливо не знімає.

Навіть без досліджень можна припустити, що для значної  частини українців  «Перша трійка» є кумирами. У журналістів, які працювали на  «Післямові», досі палають очі, коли вони говорять про співпрацю з Олександром Ткаченком. 

Виклик кіно знайти таких героїв фільмів, щоби досвід перегляду фільмів збагачував. Побачимо, що розкаже про Незалежність «Перша трійка».

Бюджет проєкту  «Перша трійка»: 798 тис. грн. Творча група претендує на 100-відсоткове фінансування

Решта ідей поки що не викликали цікавості щодо документальної складової. Хоча це ще тільки презентації, і вони ще можуть бути допрацьовані.

Власне, те, якими будуть ці фільми, навіть для більшості кіножурналістів може лишитися інтригою. Навіть, якщо ви постійно пишете про документальне кіно, простежити за телепрем’єрами вкрай непросто. Фільми з цієї категорії  найбільше губляться в кіно-інформаційному просторі. 

   Короткометражні сумніви

У цій категорії за державне фінансування змагалися два проєкти,   «Хочу додому» із кінорежисеркою Марією  Дергачовою та  «Півнів час», автором якого має виступити Едуард Георгадзе.

Марія Дергачова має досвід допомоги тваринам і піднімає кризову тему беззахисних мешканці вулиці. При цьому творча група звертається більше не до кіномистецтва, до пошуку рішення з адопцією собак і котів. 

Для цього до стрічки хочуть включити позитивний і негативний приклад, підкреслити виховні моменти закадровою музикою, включити методичні поради щодо бажаного ставлення до тварин тощо. Добрі наміри творчої групи доповнюють кадри замордованих життям котів та собак.

На цьому місті в тізері мали би бути зйомки, які би засвідчили рівень операторської майстерності. Адже основні зйомки, згідно задуму, має вести Марія Дергачова. Адресують фільм автори, у тому числі, й аудиторії кінофестивалів.

Подумалося, що кіномистецтво  – потужніший інструмент і апелює іншими категоріями, ніж фейсбук-спільнота для захисників тварин. Шкода, якщо творча група зведе свій фільм до прямих порад.

Бюджет короткометражного фільму «Хочу додому»: 434 тис. грн. 

Проєкт  «Півнів час», навпаки, має креативний потенціал. Його героєм виступає урбаніст, якого київські медіа уже охрестили Бертолуччі. Він урізноманітнює Київ фігурками півнів. І затявся створити амбітну роботу вже міжнародного рівня.

По-перше, символ півня вже має історію в мистецтві і навіть релігії. В давні часи він «кукурікав» на даху церкви замість хреста.

Також фільм може вийти мотиваційним: кінорежисер планує розповісти. як наполегливо цей киянин іде до реалізації своєї мрії.

Питання до методів зйомок, які заявляє кінорежисер Едуард Георгадзе. Кінорежисер хоче включити до фільму інтерв’ю художників із їхніх майстерень. Досить прямо показує (у тізері), як його герой вперше побачив півня. 

І зрештою, із пітчингу не ясно, який творчий потенціал має сам Едуард Георгадзе, щоби реалізувати виразну історію.

Бюджет короткометражного фільму  «Півнів час»: 985 тис. грн.

Повнометражні дебюти: героїв шукають експерти 

Найфаховішою була презентація проєкту  «Фрагменти льоду». У стрічці-есе Марія Стоянова заглиблюється у розповідь про те, як її батько-фігурист відкривав для себе закордон. Ця робота уже була представлена на інших пітчингах. Зокрема, у експертів запитань не було.

Обсяг державної підтримки проєкту  «Фрагменти льоду»: 1 млн грн.

Звернули на себе увагу проєкти  «Глядєлов» і  «Звук Райдуги». Перший стосується фотографа світового рівня Олександра Глядєлова. В Україні, як акцентувала творча група, про нього знають не так уже багато людей. 

На презентацію творча група прийшла із приблизним і дещо хаотичним баченням фільму. очікується, що у фільм ідемонструватимуться світлини Олександра Глядєлова як військової, так і соціальної тематики. Також автори з некомерційного Real Stories Production хочуть розшукати героїв портретів, аби це був погляд  «через знімки Глядєлова погляд на все наше життя»

На підготовку до пітчингу, після оголошення фіналістів конкурсу, творча група мала лічені дні. Та більше відчувалася інша проблема: не було можливості залучити кошти для розробки теми. Держкіно цей етап створення фільму не фінансує. Тож для детальної презентації автори «Глядєлова» мали або працювати безоплатно, або шукати сторонній грант. 

Експертів під час пітчингу цікавило, яким саме буде цей проєкт і чи стане у творчої групи потенціалу довести його до кінця. 

Чи отримає група кошти для зйомок? Якщо ні, то на здолання глобальної теми підуть їхні власні ресурси.

Обсяг державної підтримки проєкту  «Глядєлов»: 936 тис. грн. 

Кінорежисер проєкту  «Звук Райдуги» про театр глухих свою тему досліджував самостійно. І під час пітчингу Ромен Синчук детально про це розповів.  Хоча сам формат багатослівної презентації звів усе до нарікання про те, що глухих ніхто не чує.

Замість звернутися до кінотермінології і конкретики, кінорежисер оперував такими аргументами, як  «я бачу, просто відчуваю, що з усього цього фільм буде».

Експерти спробували допомогти, і просто під час пітчингу почали давати поради, як можна зняти такий фільм. 

До якогось ширшого погляду на проєкт, якби таке бажання виникло, часу зовсім не лишилося. Тобто, ідею фільму як складову культурного процесу або ж розглянуть додатково, або ж лишать на розсуд автора. 

Обсяг державної підтримки проєкту «Звук Райдуги»: 864 700 грн.

Наступна дебютантка, Анастасія Єрмоленко, прийшла на пітчинг, вже маючи матеріал 4-хрічних зйомок ветерана війни на сході України. 

За її задумом, фільм  «От вінта» фокусується на аспектах реабілітації та подолання таких наслідків війни, як ПТСР.

До кіно у Анастасії був досвід роботи на телешоу. І важливим питанням є, які акценти вона залишить для монтажу. Чи це будуть дещо шокуючі кадри, чи кіно, що вразить драматургією, як у випадку з відкриттям року, за версією «Дзиги», стрічкою  «Погані дороги» Наталії Ворожбит.

Насторожує, що Анастасія радісно оголосила, що в її фільму є хеппі-енд. Але ж, на відміну від Голлівуду, для українського документального кіно щасливий фінал зовсім не обов’язкова вимога. 

Обсяг державної підтримки проєкту  «От вінта»: 940 тис. грн.

І звісно ж, знімаючи фільм, кінорежисер має вважати на те, що його робота стосуватиметься тонких матерій. Наприклад, змінить ставлення до інвалідів, до песимізму чи мотивації, спонукає більше цікавитися, як ідуть справи у переселенців чи людей, яких торкнулася війна.

Надії на таке кіно подає заявка журналістів Єгор Воробйова і Олени Солодовнікової. 

Їхній проєкт  «Микола» зосереджений на підлітку, у якого після вибуху із кінцівок лишилася одна рука. Микола прагне стати чемпіоном із плавання серед паралімпійців. І, судячи з тізера, вимоги медиків і тренерів є для нього не меншим випробуванням, як війна.

Чудова тема і герой. Лишилося тільки не схибити у ацентах.

Обсяг державної підтримки проєкту  «Микола» : 989 350 тис. грн.

Окремі проєкти відзначилися такою кількістю «фокусів», що їх стало би на кілька фільмів.

Насиченим фільмом обіцяє бути «Земля Енея», автори якої планують простежити, як відбуатиметься зняття мораторію на продаж землі. Для селян і дрібних фермерів це буде дуже нелегко.  «У вас чудові герої з села, які тепер остерігаються за своє майбутнє», – тонко натякає експертка.

Однак творча група затялася розповісти про все і відразу, а селяни, про яких згадується у тізері, мають промайнути у цій стрічці лише епізодом. Тритмент цього амбітного фільму містить 8 сторінок тексту.

Обсяг державної підтримки проєкту «Земля Енея»: 1 млн. грн.

Дивне враження справив проєкт  «Під одним сонцем». До майбутнього фільму на 60 хвилин планують включити аж 18 «історій» українців та мешканців Німеччини, які поїхали з України. Зйомки плануються в обох країнах. Мета: збагнути, «яким вони бачать майбутнє своє і України?»

Обсяг державної підтримки проєкту «Під одним сонцем»: 690 тис. грн.

Олена Коркодим, «Документи»

Posted 21.06.2021
Prev Next