Вибір ARTE — європейське кіно з України

«Це кіно має побачити вся Європа. Адже Європа це не десь там. Європа тут, в Україні», — звернувся до кінематографістів керівник відділу «Суспільство і культура» платформи ARTE Фабріс Пюшо. Як він наголосив, така підтримка не благодійність, а позиція мовника. Представники телеканалу переконані: європейці мають знати кіно з України, яке, окрім воєнних реалій, передає почуття українців.

Голос нового покління авторів, Generation Ukraine, виник як відповідь на повномасшабне вторгнення РФ до України. Креативна документалістика досліджує дійсність зсередини, розповідаючи про наслідки війни. Співпраця передбачає фінансування фільмів та можливості презентувати українські фільми на європейських індустріальних платформах. Роботи учасників програми вийдуть в ефірі ARTE. Також їх можна буде переглядати у бібліотеці контенту платформи. Водночас, чимало фільмів з цього переліку передбачають і показ на кінофестивалях та прокат у кінотеатрах. 

Словом, українські режисери зможуть заявити про себе і продемонструвати досягнення креативної документалістики, яку системно розвиває і підтримує Docudays UA. «Насамперед, це можливість звернутися до глядачів з охопленням значних територій», — відзначає кінопродюсерка Анна Капустіна. «У масштабах Європи Україна вже помітна на таких подіях, як Лейпцизький чи Франкфуртський книжкові ярмарки. Кіно значно розширить культурну дипломатію», – каже продюсерка Юлія Сінькевич.

На думку їхньої колеги і голова правління Української кіноакадемії Ольги Безхмельніциної, прецедентом є фінансування цілої добірки з 12 фільмів. «Можливо, це надихне й інших грантодавців, представників фондів, мовників», – припускає продюсерка.

Партнерами ARTE у цьому проєкті виступили Європейська асоціація документального кіно, Goethe-Institut та Український інститут, що просуває українського кіно за кордоном та розвиває майданчики для спілкування українських кінематографістів з іноземними партнерами. «На хвилі інтересу до українського кіно такі ініціативи з підтримки кіновиробництва триватимуть», – каже керівниця напряму «Кіно» Українського інституту Наталія Мовшович.

Стартував проєкт у 2022-гому, а наступного року у Страсбурзі провели першу презентацію майбутніх фільмів, із яких відібради 12. Триватиме Generation Ukraine щонайменше до кінця 2025-го року. 

Як це – бути учасником Generation Ukraine?

«Це не кіно на замовлення телеканалу. Жодних правил чи адаптацій до телебачення немає. Єдина вимога, хронометраж має становити 75 хвилин», – каже кінорежисерка фільму «Окуповані» Тетяна Ганжа.

Нещодавно вона випустила фільм «Книголови» для TVP Polonia про рейдерство на книжковому ринку «Петрівка». Участь у програмі Generation Ukraine стала для режисерки можливістю розповісти про сексуальні злочини росіян в Україні. У нагоді Тетяні Ганжі стало навчання в Indie Lab. Операторка фільму «Окуповані» Лєна Кириченко теж є випускницею цїєї кіношколи, кураторами якої виступають Дмитро Тяжлов і Елла Штика. 

До фільму «Окуповані» увійшли три новели, що розповідають історії жінок з України, Боснії та Німеччини, які зазнали сексуального насилля у війнах у 20-му та 21-му століттях під час окупації їхніх міст. «Така географія додає складнощів  виробництву. І підтримка проєкту стала в нагоді, адже сама тема непроста – потрібно багато чутливості, багато обережності і виваженого підходу», – говорить кінорежисерка.

Як нагадала Тетяна Ганжа під час презентації, Росія все ще продовжує чинити воєнні злочини тимчасово на окупованих територіях: «Окупація – інша форма ведення війни, і голосів жертв насильства у цій ізоляції не чути». «Окуповані»,  стануть розповіддю про те, як жінки повертають гідність і віру в себе, і як їм у цьому допомагає мистецтво.

Поряд із іменами молодих кінематографістів у переліку Generation Ukraine такі цікаві автори як Оксана Карпович, Аліна Горлова, Андрій Лисецький, Дмитро Сухолиткий-Собчук, Ольга Журба. Більшість із цих документалістів ми звикли зустрічати на кінофестивалях. У режисера телефільму Nukemailing Павла Черепіна був інший шлях у кіно. Кілька документальних фільмів він зняв у команді із Тарасом Герегою за фінансової підтримки «Епіцентру». 

Немає пророка у своєму Держкіно

З настрою учасників події відчувалося, що Generation Ukraine надихає, в тому числі, творчою свободою. Адже Держкіно під час війни надає перевагу патріотичним і телефільмам. Тож документалісти першими виступили з ініціативою перенаправити 589,6 млн грн на «підтримку кінематографії, в тому числі документування воєнних злочинів» на потреби Сил Оборони.

Натомість українська документалістика почала більше цікавити іноземні платформи і фонди. «Наші фільми були в фокусі вже до повномасштабного вторгнення», – зауважує Анна Капустіна, яка виступила продюсеркою фільму «Земля блакитна, ніби апельсин», що приніс Україні перший тріумф на кінофестивалі Sundance. Зараз вона відзначає значне посилення уваги до українського кіно.

«Головний момент у співпраці з ARTE – знайомство європейськими телеканалами і можливість пітчингувати проєкти їм напряму напряму», – каже Ольга Безхмельницина. Долучився до Generation Ukraine цілий ряд мовників: ARTE France, ARTE G.E.I.E, ARTE Germany, BR, MDR, RBB, DW, SWR, 2DF.

Попереду щонайменше рік показів фільмів із серця України в телеефірі і в європейських кінотеатрах. Для їхніх авторів це також можливість почути відгуки європейських кінокритиків і глядачів. Аудиторії ARTE до креативної документалістики не звикати. А як таке кіно сприйматиме ширша аудиторія? За відгуками частини глядачів з міжнародних кінофестивалів, такі фільми як «Залізні метелики» частині глядачів здавалися складними…

Інтерес українських глядачів до креативної документалістики уже очевидний. Окрім таких ініціатив, як Generation Ukraine, потрібна кіноіндустрія, та зацікавленість у показі фільмів з боку українських телеканалів, каже Дмитро Тяжлов. «У нас досі немає сталої системи для того, щоб бути документалістом, жити в Україні, знімати в Україні й бути впевненим у тому, що ти закінчиш свій фільм», – звертає увагу кінорежисер і засновник Indie Lab.

Чи буде попит на фільми Generation Ukraine з боку українських телеканалів? Вже виник прецедент щодо розбіжностей законодавства. Фільм «Мирні люди» Оксани Карпович, що отримав відзнаки на «Берлінале»,  наполовину складається із телефонних розмов росіян. Продюсерка стрічки Дарʼя Бассель наголосила, що  перекладати зміст цих розмов українською команда не вважає доречним. Як вона повідомила, що кінематографісти піднімуть питання про звучання російської у фільмі, адже закон має сприяти розвитку кіно, а не навпаки.

Щодо перспектив показу креативної документалістики в телеефірі, настрій учасників заходу був оптимістичнішим, ніж всього пару років тому. Мовляв, такі фільми цікавлять Суспільне, hromadske. А Starlight спільно з Українською кіноакадемією започаткував кінофестиваль середнього метру Doc Kyiv Fest.

«Інтерес до документалістики в цілому є у багатьох платформ. Є вже приклади, коли такі фільми мають гарні касові збори, – відзначає Ольга Безхмельницина. – Документалістика виходить на новий рівень і має більше охоплення, більше представлення в українській індустрії».

Під час презентації з’явилося очікування, що Generation Ukraine представить  українську креативну документалістику як тренд, приклад незламності і громадянської позиції кінематографістів.

Два з цих фільмів, «Мирні люди» та «Трішки чужа» уже були преставлені «Берінале». На етапі завершення «День як день» про період окупації у Ягідному на Чернігівщині. Автор фільму Сергій Блажан попонує вдивитися у виразні портрети селян, які мешкають за лічені кілометри від замінованого лісу.

П’ять найочікуваніших проєктів за версією «Документів»:

«Блаженні», кінорежисер Андрій Лисецький

Очікування: виразне мистецьке кіно.

Операторське кіно, героями якого виступають митці, зокрема, Микита Кадан. Трейлер фільму ранить скалками кришталю, гострими гранями дійсності, яку неможливо склеїти чи усвідомити. «Поетика матеріального доказу» звучить у рефлексіях творчих діячів, довкола яких руїни.

Синопсис фільму: «Чотири молодих українці зі світу мистецтва несподівано потрапляють у світ війни. 24 лютого їхнє життя кардинально змінилось. Перед ними постало питання, яке в Європі не обговорювалось вже протягом кількох поколінь — яка роль митця під час війни? У фільмі чергуватимуться історії художників, кожен з яких шукає відповідь на це питання у власний спосіб…».

Продюсери: Геннадій Кофман, Ольга Бесхмельниціна, Улдіс Секуліс, Ерік Вінкер

Копродукція: Україна, Німеччина Латвія

Телеканали: MDR, ARTE

Інші джерела фінансування: Латвійський кіноцентр, VFS Films, Film- und Medienstiftung NRW, CORSO Film, Пост-продакшен грант, Держкіно України 2020 року, Грант на розвиток сценарію Української кіноакадемії, SVT pre-buy

Етап виробництва: монтаж

Дистрибуція: телеканал ARTE, кінотратральний прокат

«Переміщені»*, кінорежисерка Ольга Журба

Очікування: кіно у найкращих традиціях Docudays UA. 

Задум цього фільму співпав із періодом перших евакуаційних потягів на Залізничному вокзалі у Києві. Відчуття небезпеки, намагання повернути тіла загиблих військових, про які доходять відомості на кшталт «хрестик, половина серця»…

Ольга Журба вже не вперше спеціалізується на кризовій темі. Зокрема, досліджує середовище дітей і підлітків («Назовні»), сирітства і усиновлення («Татові кросівки»). Спостереження за дітьми «тонкою ниткою», за висловом Ольги Журби, будуть вплетені і в цей фільм.

Синопсис: «Фільм охоплює два роки великої війни, від масової евакуації на початку вторгнення до поступового занурення в буденну воєнну реальність. Розповідаючи про людей та їх досвіди, фільм досліджує явища російсько-української війни та піднімає питання про трансформацію суспільства та його майбутнє».

*«Переміщені» — робоча назва фільму.

Кінооператори: Володимир Усик, Вячеслав Цвєтков, Михайло Любарський

Монтаж фільму: Мікаель Оґлунд («Будинок зі скалок»)

Продюсери: Дар’я Бассель, Керстін Убелекер

Телеканал: Arte France

Копродукція: Україна, Данія, Швеція 

Очікувана дата прем’єри: початок 2025 року. 

Nukemailing, кінорежисер Павло Черепін

Очікування: реалізація амбітної теми.

Попри те, що майбутній фільм вирізняється телеформатом та інтонаціями у стилі Левітана, проєкт відразу привертає увагу. Адже автори кидають виклик ядерному тероризму і оприлюднюють факти воєнних злочинів Росії. Вони стосуються не лише тимчасово захоплених атомних станцій у Чорнобилі та Енергодарі. Як розповів під час презентації сценарист Антон Базелінський, у фільмі подано історію пресаташе ЗАЕС, який перебуває в США та буцімто під тиском ФСБ був вимушений робити заяви на виправдання російської агресії.

«Nukemailing» – це неологізм. Так команда фільму назвала російський шантаж світу намаганням контролювати ЗАЕС та ядерною зброєю.

За задумом авторів, фільм є зверненням до всього людства із закликом зупинити ядерний шантаж. Наскільки потужним буе цей заклик, залежить від розробки теми і якісної роботи з фактами. Як відзначив сценарист, працювати було нелегко, адже історія незавершена.

Прем’єра фільму очікується 26 квітня на німецькому каналі RBB – до річниці аварії ЧАЕС. RBB – регіональний суспільно-правовий мовник у Берліні та Браденбурзі. Входить до об’єднання ARD.

Синопсис: «Поєднавши безліч відео архівів ядерної історії України й світу та інтерв’ю з експертами і очевидцями сучасних подій фільм досліджує, як ядерна енергетика стала небезпечною грою в руках таких держав-негідників, як Росія. У центрі уваги – цивільна ядерна інфраструктура та її вразливість до атак, а також глобальна загроза ядерної зброї. Ставки давно не були такими високими».

Сценарист: Антон Базелінський

Продюсери: Катерина Мізіна, Єгор Олесов

Фінансування: телеканали RBB, DW, ARTE

«Дні, які хочеться забути»*.

Режисери: Аліна Горлова, Єлизавета Сміт,

Максим Наконечний, Семен Мозговий

Очікування: ґрунтовне колективне дослідження. 

Хроніка окреслює палаючу дійсність. Від особистого до колективного досвіду, кінотриптих представить цілий пласт спостережень за першим періодом великої війни.

Синопсис: «Документальний фільм-спостереження, який досліджує російсько-українську війну та її наслідки для людини, навколишнього світу та всього живого. Колективний портрет людей у війні, як військових так і цивільних, зображує трансформацію людини, яка зіткнулась з війною та насильством. […] Оповідь про плин часу та волю до життя, яка перемагає війну та смерть. Фізичні наслідки бойових дій швидко змінюються або зникають, але водночас залишаються в людській свідомості, конструюючи таким чином колективну пам’ять та новітню історію».

* — «Дні, які хочеться забути» — робоча назва фільму.

Продюсери: Євген Рачковський, Набіль Белаcен, Ральф Візер

Фінансування: SWR, ARTE

Копродукція: Франція, Україна, Австрія

Дистрибуція: кінофестивалі, окрема телеверсія для ARTE

«Куба та Аляска»,

режисер Єгор Трояновський

Очікування: драйвове кіно про пригоди бувалих медикинь на фронті. 

Хата може згоріти, дружба двох мисткинь — нізащо! Куба до війни була фешн-дизайнеркою, Аляска — художницею. На фронті вони здобули популярність і знайшли друзів. Чи повернуться колись до цивільного життя?

У фільмі планується саундтрек бельгійського композитора та анімація у виконанні паризьких авторів. 

Продюсери: Ольга Бесхмельніцина, Крістіан Попп, ко-продюсерка Ханна Фліпо

Телеканал: Arte France

Копродукція: Україна, Франція, Бельгія

«Тиха повінь»,

кінорежисер Дмитро Сухолиткий-Собчук

Очікування: авторський фільм-спостереження про зміни в свідомості людей, який цілком влаштовувала буденність.

Дмитро Сухолиткий-Собчук досліджує досвід закритої спільноти з Західної України. Реакцією на велику війну стало перше рішення вперше вийти до людей. Спільнота починає випікати хліб для фронту. 

Синопсис: «Пацифістська громада з унікальними релігійними переконаннями, що мешкає в мальовничому каньйоні річки на Заході України, спостерігає, як їхній мирний спосіб життя поступово руйнується. […]

Коли на Україну насувається ще більш руйнівна «повінь», війна з РФ громада не має іншого вибору, окрім як об’єднатися та не зважати на переконання, мешканці села поступово починають йти проти власних правил, поєднуючись із зовнішнім світом, щоб допомагати у протистоянні ворогу».

Продюсери: Каріна Костина, Євген Рачковський, Таня Георгієва-Вальдхауер , Райар Зван 

Телеканал: MDR

Інші джерела фінансування: Mdm, Ims, Filmboost, Netflix grant

Копродукція: Україна, Німеччина

Перелік фільмів-учасників програми Generation Ukraine:

«Переміщені» (робоча назва), режисерка Ольга Журба

«День як день», режисер Роман Блажан

«Мирні люди», режисерка Оксана Карпович

«Куба&Аляска», режисер Єгор Трояновський

«Королеви радості», режисерка Ольга Гібелінда

«Дні, які хочеться забути» (робоча назва), режисери Аліна Горлова, Єлизавета Сміт, Максим Наконечний, Семен Мозговий

«Щоденник іншої людини», режисер Олександр Ткаченко

«Блаженні», режисер Андрій Лисецький

«Nukemailing», режисер Павло Черепін

«Трішки чужа», режисерка Світлана Ліщинська

«Окуповані» (робоча назва), режисерка Тетяна Ганжа

«Тиха повінь», режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук

Олена Коркодим, сайт «Документи»

Фото: Український інститут