Увага, у “Кадрі” діти! Як працює кінотеатр під час війни
Робочий момент: аби запустити сервер, дитячий кінотеатр має спатити 320 тисяч гривень. Читайте, яким чином у “Кадрі” шукають рішення і як бачать свою роботу під час війни.
З початком евакуації тут усе менше менше глядачів, але двері для них завжди відчинені. У кінотеатрі “Кадр” переконані: війна війною, а позбавляти свята дітей не можна. До того ж, кінотеатр організовує покази для дітей з інвалідністю, глядачів з вразливих соціальних груп, переселенців.
Найкраще, що вміють робити в цьому кінотеатрі — робити свято. Для цього тут облаштували просторий хол, залишивши одну кінозалу з трьох.
Анонсованк на тижні свято на підтримку кінотеатру 21 січня теж провели за участі дітей. Хоча це був суботній день, біля будівлі”Кадру” не було ні душі. У авторки це викликало шок, натомість діти з батьками впевнено прямували до “Кадру”. Там уже яблуку ніде було впасти, тож ведучий-аніматор насилу встигав оголошувати наступну пісню. Як виявилося, малі знають напам’ять і “Червону калину”, і приспів до “Горить, палає” — “Русскій корабль, іди геть, геть!”.
Поки глядачі кінотеатру стрибали, спілкувалися і обирали сеанси для перегляду, їхні батьки мали нагоду перевірити свої гаджети. Також висловити свою підтримку заходила молодь і власники собак. До кадру вони, на жаль, не потрапили, однак одну з них я встигла погладити.
Серед дорослих був і заступник голови Оболонської райдержадміністрації Олександр Горін. Саме з його ініціативи акцію підтримала громадська організація “Громадська безпека України” і депутати.
Про критичну проблему із коштами у “Кадрі” стало відомо в середині січня. Вийшов із ладу сервер, який кінотеатр орендує у партнерів. Щоб придбати це обладнання і поремонтувати його, потрібно сплатити 320 тисяч гривень.
Організувати кампанію зі збору коштів кінотеатр самостійно не може, тож на допомогу прийшла громадська організація “Громадська безпека України”. Її керівником є Іван Саранченко. До складу цієї ГО входив захисник України Олександр Снєгуровський (Падре), який загинув на фронті у січні 2022 року. Організація має на меті “допомагати тим, кому необхідна допомога”. Більше про себе учасники ГО на своїй новій сторінці в фейсбуку обіцяють розповісти згодом.
“Ми вирішили докласти всіх можливих зусиль, щоб привернути увагу громадськості й врятувати соціальний заклад культури”, — кажуть про свою діяльність учасники ГО “Громадська безпека України”. Глядачам вони пропонують придбати абонемент на 10 сеансів, який коштує 499 грн, або ж переказати кошти на Монобанку.
21 січня, як відзвітувала організація, вдалося зібрати майже 146 тисяч гривень. Для цього продали 215 абонементів на суму 107 500 грн. Ще 38 255 грн пожертв на підтримку кінотеатру надійшло на Монобанку.
Кінотеатр на Пріорку
«Кадр» – один із перших дитячих кінотеатрів Києва, заснований у 1950-х роках. В 2007-му році такі заклади увійшли до складу комунального підприємства «Київкінофільм», а за 5 років до них приєднали й інші муніципальні кінотеатри.
“Кадр” тоді передали Оболонській райдержадміністрації, і він став окремим комунальним підприємством. У 2003 році тут було провелено капітальну реконструкцію. Зараз кінотеатр має одну залу на 78 місць. Він обладнаний технікою для перегляду фільмів у сучасних форматах та системою Dolby Digital.
За даними адміністрації “Кадру”, Оболонський район переказує кошти у зарплатний фонд кінотеатру. Під час минулого року більшість співробітників, за формулюванням у трудових, припинили співпрацю. На початок грудня колектив складався з трьох осіб, зараз співробітників уже більше. Всі витрати на кшталт організації показу фільмів чи комунальних послуг кінотеатр сплачує з власних доходів.
Репертуарну політику “Кадру” визначають комерційні анімаційні фільми і фільми для сімейної аудиторії. Пропонують глядачам і українське кіно та анімацію, однак квитки на них купують мало. На того ж “Кота у чоботях 2”, кажуть у кінотеатрі, глядачі відгукуються набагато активніше — завдяки рекламній кампанії, яку проводить дистрибутор.
У 2020-му році виконуючою обов’язки директорки кінотеатру стала Тетяна Рубан. За словами Тетяни Едуардівни, запросили її на посаду бухгалтера. До цього вона працювала у книжковому бізнесі, зокрема, в магазинах “Букініст” на вулиці Мельникова, 1 та в магазині книги на Оболонському проспекті, 16. Обидві книжкові крамниці, за словами Тетяна Рубан, були прибутковими. Також вона займалася сімейним бізнесом, який залишила синові, аби спробувати щось нове.
“Теплі почуття до кінотеатру виникли не відразу, — розповідає Тетяна Едуардівна. — Коли оформлювала документи, всюди зустрічали з захватом: “Ой, кінотеатр “Кадр!”. Аж цікаво стало — за що його так люблять?”.
Згадує, як засмутилася, коли цього року 1 червня, у День захисту дітей, кінотеатр не зміг запросили маленьких глядачів. Однак це свято відбулося у липні — із кіно, музикою і тридцятьма тортами, які на прохання Тетяни Едуардівни привезли з кондитерського цеху “БВК”. Гостями на святі були діти з інвалідністю. Цей захід кінотеатр організував власними силами, пресу на нього не запрошували.
Тетяна Едуардівна зворушена, що про збір коштів для “Кадра” інформують у соцмережах, у “Вечірньому Києві”, на “1+1” і в інших медіа. “Ми тут вирішуємо, як сеанси переносити, як працювати. А стільком людям, виявляється, цей кінотеатр небайдужий!“, — каже керівниця.
Після такого резонансу Тетяна Рубан замислилася про те, як можна розширити програму кінотеатру. Однак без потужного генератора, каже вона, будувати ці плани зарано. Раніше кінотеатр направив лист із проханням не вимикати електроенергію до ДТЕК, однак результату це не дало. У райдержадміністрації інформують, що у пріорітеті організація пунктів незламності. В той же час, у представників “Київкінофільму”, як з’ясувала авторка, принаймні запитали про їхні нагальні потреби. У грудні та лютому найбільші проблеми кінотеатральної мережі зафіксували представники Міністерства культури й інформаційної політики та КМДА.
В майбутньому Тетяна Едуардівна хотіла б розшитири аудиторію дитячого кінотеатру до підліткової та сімейної. Також у “Кадрі” є раритетний проектор для показу фільмів на плівці, тож можна поміркувати про спеціальні сеанси.
Самостійно зібрати аншглаг на фільм цей кінотеатр, мабуть, не зможе. Можливо, надалі буде співпраця з такими командами, як СУК або з іншими організаторами, які вміють просувати кіно. Наприклад, переговори з кінотеатром вів організатор фестивалю “Золоте курча”.
Заробляти ж кінотеатр і надалі планує на організації дитячих свят. Також у “Кадрі” мріють оновити обладнання для попкорну, встановити кавоварку і перезапустити кафе “Зефірка”. На всьому цьому можна заробляти, каже Тетяна Рубан.
Діти обирають видовища
На відміну від радянських часів, де кіно було засобом ідеології, зараз фільми для дітей є комерційним продуктом, відзначає член правління Спілки кінотеатрів України Людмила Горделадзе, яка багато років очолювала кінотеатр “Жовтень”. Діти швидко виростають із анімації для шестирічних глядачів, їх цікавлять фільми-атракціони, видовищне кіно на основі коміксів про Супермена, фільми за відомими дитячими книжками про Гаррі Поттера тощо.
Сімейне кіно однозначно приносить прибутки, каже перша заступниця директора мережі кінотеатрів КП “Київкінофільм” Лариса Зубенко. Серед дітей і школярів є попит на комерційні анімаційні фільми, “Аватар. Шлях води”, пригодницький анімаційний фільм “Кіт у чоботях 2”, фільми Marvel Studios. Також серед хітів кінопрокату “Мій домашній крокодил” Sony Pictures, що є екранізацією популярного дитячого твору Бернарда Вебера.
При цьому кіно, акцентує Людмила Горделадзе, втрачає свою ексклюзивність: кінотеатрам доводиться конкурувати зі стрімінговими сервісами й онлайн-платформами. Ще недавно в українському кінопрокаті чекали на автобіографічний фільм “Фабельмани” Стівена Спілберга. Однак B&H Film Distribution Company відмовилася випускати стрічку після того, як вона вийшла на стрімінговій платформі.
На фільми, цікаві дітям, не обов’язково йти до дитячого кінотеатру — їх демонструють всюди, поряд з іншим кінопрокатним кіно. Втім, з самим форматом показів для такої аудиторії ще можна експериментувати, впевнена Лариса Зубенко. “Дитячі кінотеатри мають сенс як окремий простір для свят, гуртків та іншого дозвілля. Діти тут почуваються головними гостями, серед однолітків їм комфортніше. Крім того, в дитячих кінотеатрах лояльніша цінова політика”, — коментує пані Зубенко .
Намагаючись влаштувати свято для дітей, її колеги з “Київкінофільму” нещодавно навіть привезли до кінозали цирк. Щоправда, до дитячого кінотеатру він не помістився, тож захід провели у більшому “дорослому” закладі мережі.
Втім, що б не винаходили кінопрокатники, розклад корегують російські ракети. У “Кадрі” цього грудня планували 155 сеансів — тут намагаються ставити по 5 стрічок на день. 115 з цих показів не відбулися через відключення світла, ще 20 відмінили через повітряні тривоги. У 2022-му році кінотеатр зміг прийняти 4500 глядачів, тоді як у 2021-му їх було 8 тисяч. Вдвічі проти 2021-го року впала статистика глядачів і в кінотеатрах “Київкінофільму”, каже Лариса Зубенко.
Після випробувань карантинними обмеженнями, у 2022-му кінотеатри працювали в режимі екстриму. Навесні, коли більшість кінотеатрів відновили роботу, відчувався брак фільмів для кінопрокату. Влітку ця ситуація виправилася, хоча переважна більшість нових українських фільмів “поїхали” за кордон. Восени почалися відключення електроенергії. При цьому вартість генератора для потреб кінотеатру може сягати півмільйона гривень. А в січні зріс ПДВ на продаж квитків.
Український мультфільм «Мавка. Лісова пісня» анонсують у кінопрокаті 2 березня. Це одна з небагатьох українських кінопокатних прем’єр
Чи виживуть у цій битві дитячі кінотеатри? У мережі “Київкінофільм” зараз діє три таких заклади —”Факел”, “Старт” і “Промінь”. Зараз вони в кращому становищі, аніж “Кадр”, оскільки мають більше державної підтримки. “Пролісок”, “Алмаз” і “Салют” з комунального підприємства раніше передали райдержадміністраціям і, вочевидь, їх перепрофілюють.
Зміна формату деколи може піти кінотеатру на користь. “От, скажімо, дитячий кінотеатр імені Чапаєва на Львівській площі популярним не був, — наводить приклад Лариса Зубенко. — У 2015-му році він став кінотеатром українського фільму, повернули попередню назву — “Ліра”. Тепер його знають завдяки показам українського та артхаусного кіно, лабораторії творчих проєктів. Тут проводяться фестивалі, покази фільмів за участі творчих груп тощо”.
Втім, під час війни дітям з віддалених районів потрібні не лише пункти Незламності, а й простори для дозвілля. І неважливо, що вайфай у “Кадрі” не зловиш, а до розкладу на електронному екрані адміністратори додають графік вимкнення світла. Як я побачила 21 січня, дітям у кінотеатрі “Кадр” добре. Відчувається їхня потреба спілкуватися з однолітками, дивитися фільми разом. Тим більше, що з Пріорка чи Куренівки, де розташований кінотеатр, не так просто їздити на двогодинні фільми деінде.
Вижити без фінансування з міського бюджету однозальному кінотеатру неможливо. Тож, поки в міському бюджеті “дірка”, на часі нові ідеї з залучення коштів і формування репертуару.
P.S. Збір коштів завершено. Найактивніше до нього долучилися співробітники Оболонської районної державної адміністрації, які придбали 300 абонементів. Ця сума стала вирішальною для кампанії.
Олена Коркодим, “Документи”
Фото авторки